Здійснено функціонально-стилістичний аналіз фразеологічних одиниць в українській публіцистичній та художній прозі кінця XX - початку XXI ст. Сформульовано визначення явища фразеотворення як вторинної фразеологізації, синхронічної динаміки фразеологічного сладу мови. Розкрито зміст поняття "активні фразеотворчі процеси" на підставі визначення сутності семантичної структури фразеологічної одиниці як цілісної номінації за компонентної нарізнооформленості, а також функціонально-стилістичного чинника. Запропоновано трактування даного явища як оновлення, перетворення фразеологізмів шляхом модифікації відомих фразеологічних моделей методами нарощення, скорочення, субституції за контекстуальних умов. Встановлено функціональну гнучкість фразеологізмів. Запропоновано розмежування активних фразеотворчих процесів на два типи - інтенсивні та екстенсивні. Визначено основні мовні та позамовні чинники, що сприяють динамізації якісних і кількісних змін фразеологічного складу української мови. Виявлено тісний зв'язок між динамікою суспільного життя та її відображенням у мові, зокрема у фразеологічній підсистемі, яка найоперативніше реагує на позамовні чинники. Досліджено продуктивні джерела поповнення фразеологічного складу сучасної української мови.

  Скачати повний текст